Історія справи

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 листопада 2014 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Кафідової О.В., Колодійчука В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи» на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 18 червня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 1 травня 2010 року він працював на посаді комерційного директора в ТОВ «Агропромислова компанія «Докучаєвські чорноземи», а 5 вересня 2012 року був переведений на фахівця з митної справи. Зранку 16 листопада 2012 року йому повідомили, що за усним розпорядженням засновника товариства, охороні заборонено реєструвати його явку на робоче місце через підготовку наказу про його звільнення, хоча цього дня він знаходився на робочому місці, виконував свої трудові обов'язки. З 16 листопада 2012 року з'являвся на роботу вчасно, а 30 листопада 2012 року він дізнався про своє звільнення, ознайомився з наказом, який було видано 23 листопада 2012 року, отримав трудову книжку та розрахунок при звільнення до 16 листопада 2012 року. Своє звільнення вважає таким, що проведено без дотримання законодавства України про працю, оскільки порушень трудової дисципліни не допускав, зауважень щодо неналежного виконання своїх трудових обов'язків не було, у день звільнення не отримав трудову книжку та не ознайомився з наказом про звільнення, не отримав всіх належних при звільненні виплат. Крім того, наказ про його звільнення був підписаний не уповноваженою на те особою.

З урахуванням викладеного позивач просив суд визнати наказ про його звільнення незаконним, поновити на роботі на посаді фахівця з митної справи, стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період за період з 16 листопада 2012 року включно, у розмірі 796 грн. 46 коп., середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 16 листопада 2012 року до ухвалення рішення у справі та у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 тис. грн.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 19 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 18 червня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано наказ від 23 листопада 2012 року про звільнення фахівця з митної справи ТОВ «Агропромислова компанія «Докучаєвські чорноземи» ОСОБА_3 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України незаконним. Поновлено ОСОБА_3 на роботі в ТОВ «Агропромислова компанія «Докучаєвські чорноземи» на посаді фахівця з митної справи. Стягнуто з ТОВ «Агропромислова компанія «Докучаєвські чорноземи» на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 34 513 грн. 13 коп. та у рахунок відшкодування моральної шкоди 1 500 грн. Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_3 У решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ТОВ «Агропромислова компанія «Докучаєвські чорноземи» просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що звільнення позивача з роботи проведено без дотримання положень п. 5.8.10 статуту підприємства не уповноважною особою, з порушенням вимог ст. 149 КЗпП України щодо відібрання у працівника письмових пояснень щодо прогулів, факт наявності яких відповідачем не доведено.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 з 1 травня 2010 року працював на посаді комерційного директора в ТОВ «Агропромислова компанія «Докучаєвські чорноземи», а 5 вересня 2012 року був переведений на посаду фахівця з митної справи.

Наказом від 23 листопада 2012 року ОСОБА_3 звільнено з посади фахівця з митної справи ТОВ «Агропромислова компанія «Докучаєвські чорноземи» у зв'язку із прогулом без поважних причин, відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, підставою для звільнення вказано: табель обліку робочого часу та акт про відмову ОСОБА_3 у дачі пояснень щодо відсутності на роботі з 16 листопада 2012 року по 23 листопада 2012 року.

Зазначений наказ про звільнення підписано членом ради засновників ТОВ «Агропромислова компанія «Докучаєвські чорноземи» - ОСОБА_4

Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Так, при скасуванні попереднього судового рішення суд касаційної інстанції в ухвалі від 2 квітня 2014 року вказав суду на необхідність перевірити, чи уповноважена особа підписала наказ про звільнення; оцінити надані докази згідно локальних документів підприємства.

Проте суди цього не зробили.

У п. 5.1. статуту підприємства передбачено, що генеральний директор не може бути обраний із числа учасників товариства.

Пунктом 5.8.10 статуту ТОВ «Агропромислова компанія «Докучаєвські чорноземи» визначено, що приймання на роботу і звільнення з посади, зокрема, фахівців структурних підрозділів здійснює генеральний директор товариства.

Згідно із п. 5.7.1 цього ж статуту у товаристві обирається рада засновників, до складу якої входять учасники товариства, які з огляду на п. 5.10.1 статуту є службовими особами товариства.

Наказом від 22 листопада 2012 року покладено виконання обов'язків генерального директора на члена ради засновників ТОВ «Агропромислова компанія «Докучаєвські чорноземи» ОСОБА_4 з правом підпису відповідних документів, на час перебування генерального директора ОСОБА_5 у відпустці.

З урахуванням указаного, на момент видання наказу від 23 листопада 2012 року ОСОБА_4 як службова особа підприємства, яку наділили відповідними повноваженнями генерального директора, був вправі підписувати наказ про звільнення ОСОБА_3

Отже, аналіз статуту ТОВ «Агропромислова компанія «Докучаєвські чорноземи» та фактичних обставин свідчить про те, що ОСОБА_4, як учасник товариства, не обирався на посаду генерального директора у встановленому порядку, а на нього було лише покладено обов'язки керівника товариства.

За таких підстав висновки судів про те, що оскаржуваний наказ підписаний не уповноваженою особою є помилковими.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як убачається з матеріалів справи, згідно табелю обліку використання робочого часу (а.с. 52) ОСОБА_3 був відсутній на робочому місці з 16 листопада 2012 року по 23 листопада 2012 року, про що у табелі містяться відмітки про прогул.

Зазначені обставини також підтверджуються актом від 23 листопада 2012 року про відсутність ОСОБА_3 на робочому місці у каб. № 14 ТОВ «Агропромислова компанія «Докучаєвські чорноземи» з 8-00 год. 16 листопада 2012 року по 11:30 год. 23 листопада 2012 року.

Посилання позивача на те, що він не вчиняв прогул, на підтвердження чого він надав журнал реєстрації працівників (а.с. 13) не заслуговують на увагу, оскільки даний журнал скріплений печаткою іншої юридичної особи ТОВ «Вітязь сТк», тобто, не є кадровим документом ТОВ «Агропромислова компанія «Докучаєвські чорноземи», у якому реєструється явка працівників.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що позивачем було порушено трудову дисципліну та вчинено прогул без поважних причин в період з 16 листопада 2012 року по 23 листопада 2012 року.

Згідно зі ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівника під розписку.

Згідно з наданого відповідачем акта від 23 листопада 2012 року, вбачається, що ОСОБА_3 відмовився давати письмові пояснення щодо вчинення прогулів в період з 16 листопада 2012 року по 23 листопада 2012 року.

За таких підстав висновки судів про те, що ТОВ «Агропромислова компанія «Докучаєвські чорноземи» при звільненні позивача з роботи не дотримано вимог ч. 1 ст. 149 КЗпП України не ґрунтуються на матеріалах справи, крім того, не витребування у робітника письмових пояснень не є підставою для поновлення його на роботі.

З огляду на зазначене, ураховуючи фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_3 проведено у відповідності до вимог закону, тому відсутні правові підстави для його поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 18 червня 2014 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. ЧервинськаСудді:В.С. Висоцька М.К. Гримич О.В. Кафідова В.М. Колодійчук